martes, 13 de diciembre de 2016

SOFIA II, poema de Marco Vidal González





SOFÍA II

El eterno gris que tanto temía
se desespera ante mi indiferencia.

Yo he cambiado
susurra al eco
mi voz ya rota.
Incluso a mí mismo 
me veo reflejado
en el cemento intacto
que tanto detestaba.

Tanto horror arquitectónico
toda esta suma 
de hormigón+ladrillos+
deshumanización
postsocialista

incluso una sonrisa 
logra robarme.

Y hoy es un día cualquiera, 
es invierno
y estoy en el tranvía,

me bajo y observo la penumbra:
una anciana me pide un levche,
un ejecutivo enchaquetado 
campa a sus anchas
por las avenidas interminables
que desaparecen incautas 
entre la niebla que la abraza.

Solo... Es Sofía. 


Solamente es
mera indiferencia

Solamente es... Sofía. 


София ІІ

Вечното сиво, вечен мой страх
се отчайва пред безразличието ми.

Станах друг
прошепва на ехото
гласа ми безсилен вече.
Дори самия себе си
виждам отразен
в непокътнатия бетон
така презиран от мен.

Толкова архитектоничен ужас
цялата тази сума
от железобетон+тухли+
постсоциалистическо
обезчовечаване

изтръгва от мен
дори усмивка.

И днес е ден като всеки друг
зима е
и съм в трамвая,

слизам и се взирам в полумрака:
старица моли за левче,
костюмиран бизнесмен
се шири наоколо
по безкрайни булеварди
изчезващи непредвидено
насред прегръдката на мъглата.

Просто… Това е София.

Просто е
чисто безразличие.

Просто това е… София.



Превод от испански Владимир Сабоурин

No hay comentarios:

Publicar un comentario

Poesía búlgara contra la guerra: Un poema de Román Kissiov (1962) en búlgaro y en español

Roman Kissiov (Kazanlak, 1962) es poeta, artista y traductor de poesía. Se graduó de la Escuela Superior de Arte de su ciudad natal y de la ...